Каср-ібн-Вардан

Імператор Юстиніан I (правив у 527–565 роках) наказав звести комплекс у середині 6 століття як частину оборонної лінії проти Сасанідської імперії разом із Ресафою та Халабіє. Арабомовна Вікіпедія згадує дати 562–564 на верхніх вікнах церкви та палацу, але в іншому місці вказує 5 століття як час спорудження. За даними англомовної Вікіпедії, незвичний стиль, імовірно, обрали, щоб справити враження на місцеві бедуїнські племена й зміцнити контроль над ними.

За даними арабомовної Вікіпедії, назва арабська й пізніша за будівлю: вона відсилає до впливової бедуїнської постаті, відомої як Ібн Вардан, який близько трьох століть тому використовував палац як місце зупинки й, імовірно, належав до племені аназа. 8 лютого 2018 року Сирійська арабська армія відбила село й пам'ятку в ІДІЛ.[1][2]

Палац демонструє чергування смуг чорного базальту й жовтої цегли (арабською — аблак). Базальт привозили з районів далеко на півночі чи півдні; мармурові колони й капітелі, як вважають, походять з Апамеї. Палац, імовірно також резиденція місцевого намісника, займає близько 2 000 м² навколо квадратного двору завширшки 25,5 м за арабомовною Вікіпедією. Найкраще збережена його частина — південний фасад; на півночі є залишки стаєнь, а на сході — невеликої лазні. Призначення кожного приміщення позначав різьблений камінь.

Церква на захід від палацу квадратна, з центральною та двома бічними навами, і колись її вінчав великий купол, від якого лишився тільки один парус; це приклад ранньовізантійського купольного будівництва. Уздовж трьох сторін ішли верхні галереї для жінок, від яких збереглися північна та південна стіни; четверта сторона завершується апсидою з напівкуполом. Від казарм на південь від палацу сьогодні нічого не лишилося.[1][2]

Датованих відомостей про стан джерела не містять. Остання задокументована подія — військове повернення під контроль 8 лютого 2018 року; про можливі воєнні пошкодження джерела нічого не повідомляють.[1]