Курд-Даг

За даними англомовної Вікіпедії, ця височина є частиною Вапнякового масиву північно-західної Сирії й продовжує на південь височини західного Айнтабського плато; німецькомовна та арабомовна Вікіпедії відносять її до системи Тавру. Долина Африну охоплює її зі сходу й півдня, відокремлюючи від Азазької рівнини та гори Симеона; на заході долина річки Асвад відокремлює її від Аманусу. Висоти коливаються від 700 до 1 269 м. Арабомовна Вікіпедія вказує ширину 55 км і довжину 75 км, приблизно 3 850 км², або близько 2% площі Сирії.

Клімат середземноморський, зі спекотним літом і холодною вологою зимою; арабомовна Вікіпедія вказує середньорічну кількість опадів у районі Африну 546,6 мм. Регіон лежить на північно-західному краю Аравійської плити; 13 серпня 1822 року епіцентр землетрусу магнітудою близько 7,3 був у Курд-Дагу, а в 1872 році стався ще один на південному краю району Африну.[1][2][3]

За «Шараф-наме», цією місцевістю правили курдські еміри Кіліса. Вона входила до Османської імперії до Першої світової війни й до середини 19 століття мала певну автономію. Кордони французького мандата розділили її: північ відійшла до Туреччини, південь залишився під французьким управлінням. Каза Курд-Даг у Державі Алеппо мала 21 823 мешканці в 1922 році; за даними німецькомовної Вікіпедії, місцевість увійшла до складу незалежної Сирії в 1946 році. У 1930-х роках, за англомовною Вікіпедією, у Мабеті оселилися курди-алевіти, що втекли з Дерсіма.

Назва Курд-Даг — це османська передача назви Джебель-ель-Акрад. За даними джерел, сирійську частину згодом називали Африн, у 1977 році указом 15801 перейменували на «Джебель-ель-Уруба», а згодом — на «Джебель-Халаб» (гора Алеппо); турецька частина офіційно зветься Курт-Даги («Вовча гора»).[1][2][3]

Населення переважно курдське; більшість — мусульмани-суніти ханафітського мазхабу, є також єзиди. Головна культура — олива, понад 13 мільйонів дерев за арабомовною Вікіпедією, поряд із зерновими, овочами, бавовною та фруктами. Традиційні ремесла — виробництво оливкової олії та мила й ручне ткацтво вузликових килимів; англомовна Вікіпедія згадує також випалювання деревного вугілля. Ліси, переважно соснові й кипарисові, описують як найбільші в мухафазі Алеппо.[1][2][3]