Дура-Европос

Місто заснували близько 300 року до н. е. за Селевка I Нікатора як фортецю там, де шлях уздовж Євфрату перетинався з дорогою між Антіохією та Селевкією-на-Тигрі. Греки називали його Європос на честь македонського місця народження Селевка, тоді як «Дура» арамейською означає «фортеця»; поєднана форма «Дура-Європос» — сучасна, її запровадив Франц Кюмон у 1922 році. Клинописна табличка з назвою місця Да-ва-ра може вказувати на давніше поселення, хоча будівель того часу не виявлено. У 2 столітті до н. е. місто перебудували за гіпподамовою сіткою.

Парфяни захопили Дуру близько 113 року до н. е. (німецькомовна Вікіпедія: бл. 114 р. до н. е.), і вона стала регіональним адміністративним центром зі змішаним населенням. Після короткої окупації за Траяна римляни остаточно захопили її в 165 році н. е. (за хронологією Гопкінса — у 164 році) і зробили своєю найсхіднішою твердинею з військовим табором. Перед атакою сасанідів оборонці засипали будівлі вздовж західної стіни землею. У 256–257 роках Шапур I узяв місто й депортував його населення; за даними німецькомовної Вікіпедії, остаточно його покинули, імовірно, у 273 році.[1][2][4]

Площу міста вказують як 45 гектарів для рівнинної частини (англомовна Вікіпедія), близько 50 гектарів (арабомовна Вікіпедія) і близько 75 гектарів (ЮНЕСКО); німецькомовна Вікіпедія зазначає, що розкопано приблизно 40 відсотків. Мур із Пальмірською брамою зберігся на висоту, за винятком частин північного та південного валів. Серед будівель — численні храми, зокрема Артеміди, Бела, Атаргатіс, Зевса Теоса та Гадде, — мітреум, Палац стратега, римська принципія, лазні, крамниці та некрополь із баштовими гробницями.

Насип уздовж західної стіни зберіг насамперед синагогу з її великим циклом фігуративних настінних розписів (остання фаза датована 244 роком) і домову церкву, яку вважають найдавнішою відомою християнською церковною будівлею. Синагогу описано в окремому записі.[1][2][3][4]

Написи й папіруси грецькою, латинською, пальмірською, єврейською, хатрійською, сафаїтською, середньоперською та парфянською мовами засвідчують багатомовне суспільство, а архів Cohors XX Palmyrenorum документує римське військо на східному кордоні. Сліди облоги — підкопи, контрпідкопи та знахідки на кшталт розписних щитів і повних комплектів кінських обладунків — є унікальним свідченням античного воєнного мистецтва. Історія розкопок: настінні розписи, виявлені британськими військами в 1920 році, кампанії під керівництвом Кюмона, Єля та Академії написів у 1928–1937 роках і з 1986 року франко-сирійська місія під керівництвом П'єра Леріша (арабомовна Вікіпедія: 1980), що завершилася в 2011 році.

За даними англомовної Вікіпедії, Дура-Європос внесли до Попереднього списку ЮНЕСКО в 1999 році й повторно включили в 2011 році разом із Марі.[1][2][3][4][5]

За даними німецькомовної Вікіпедії, супутникові знімки від 4 серпня 2011 року та 2 квітня 2014 року документують систематичне мародерство; до листопада 2013 року територія міста нагадувала ландшафт із кратерами, а про музей пам'ятки робоча група ICOM повідомила як про «повністю розграбований». Англомовна Вікіпедія зазначає, що супутникові знімки 2015 року показали понад 70 відсотків пам'ятки знищеними грабіжниками, головним чином Ісламською державою.[1][2]