Хіджазький вокзал (Дамаск)

За даними арабомовної Вікіпедії, ідея залізниці з Дамаска до Хіджазу вперше виникла в 1864 році: Дамаск був місцем збору паломницького каравану, якому старим караванним шляхом потрібно було близько 40 днів, щоб дістатися святих місць. Те саме джерело приписує втілення проєкту намісникові Хусейну Назим-паші та дамаському державному діячеві Ахмаду Іззат-паші аль-Абіду.

Англомовна Вікіпедія зазначає, що станцію ввели в експлуатацію за Османської імперії в 1907 році, а з 1909 року між Дамаском і Мединою часто курсували поїзди. Пасажирську будівлю за проєктом Фернандо де Аранди ввели в дію в 1913 році. За даними арабомовної Вікіпедії, рух лінією до Хіджазу призупинено з 1917 року.[1][2]

Пасажирська будівля має оздоблену стелю в інтер'єрі. Перед нею виставлено локомотив швейцарського виробництва.[1]

Залізниця перевозила паломників, купців, пасажирів і вантажі з Дамаска на Аравійський півострів. У 20 столітті поїзди вирушали зі станції в кількох напрямках, серед них, за арабомовною Вікіпедією, добре знаний «поїзд літніх курортів» долиною Баради через Рабве, Думмар, Айн-аль-Фіджу та Мадаю до Забадані й Сергаї.[2]

За даними англомовної Вікіпедії, власне платформи станції закриті, а будівля стала історичною пам'яткою. Дати цих тверджень джерело не наводить.[1]