Баб-Шаркі

Браму звели близько 200 року н. е., і римляни присвятили її сонцю. За даними арабомовної Вікіпедії, нинішнього вигляду вона набула за імператора Септимія Севера й була завершена за Каракалли, як повідомляють, на місці давнішої грецької Брами Сонця; рельєф сонячного диска над брамою вже не існує внаслідок реставраційних робіт.

За даними німецькомовної Вікіпедії, полководець Халід ібн аль-Валід увійшов до Дамаска через цю браму 18 вересня 634 року під час мусульманського завоювання. Оскільки потрійна брама погано підходила для оборони, у 12 столітті за Нур ад-Діна її частково замурували; залишили лише центральний проїзд, перетворивши його на колінчастий вхід, і додали мінарет. Великий фасад реставрували в 1960-х роках.[1][2][3]

Брама має великий центральний проїзд для караванів і колісного транспорту, обабіч якого — два менші проходи для пішоходів. Оздоблення мінімальне: єдиною прикрасою є виступні пілястри. Можливо, її посилювали фланкувальні вежі. Завширшки 26 метрів, вона перекривала декуманус — згодом Пряму вулицю, — що мав проїжджу частину завширшки 14 метрів і дві криті колонади; залишки цих колонад збереглися всередині брами.[1][2][3]

Пряма вулиця, згадана в біблійних джерелах, досі сполучає Баб-Шаркі із західною брамою Баб-аль-Джабія. Навколишній християнський квартал названо на честь брами; поблизу розташовані Вірменський апостольський собор Святого Саркіса, мелькітська церква аз-Зайтун і трохи на північ — Дім Ананії. ЮНЕСКО відносить міські мури та брами до ключових ознак об'єкта Світової спадщини «Стародавнє місто Дамаск».[1][2][3][4]

Джерела не документують нинішнього стану брами. Вони фіксують реставрацію фасаду в 1960-х роках і втрату сонячного рельєфу внаслідок реставраційних робіт (без дати). Заява ЮНЕСКО 2009 року називає мури й брами збереженими ознаками старого міста.[2][3][4]