Годинникова вежа Баб-аль-Фарадж

Османський намісник Алеппського вілаєту Кесе Мехмед Раїф-паша доручив роботу архітекторові Шарлю Шартьє та інженерові Бакру Сидкі; англомовна й німецькомовна Вікіпедії описують Шартьє як француза, арабомовна Вікіпедія — як австрійця. За даними англомовної Вікіпедії, проєкт заохочував султан Абдул-Хамід II. Арабомовна Вікіпедія датує закладення першого каменя 1898 роком (1316 р. х.), а завершення, включно з навколишніми басейнами, — 1899 роком (1317 р. х.). Вартість у 1 500 османських лір покрили наполовину пожертви, наполовину муніципалітет.

Англомовна Вікіпедія вказує 1900 рік як рік урочистого відкриття — до 25-ї річниці сходження султана на престол. За даними арабомовної Вікіпедії, вежа стоїть на залишках Кастал-ас-Султан — фонтана, збудованого Сулейманом у 940 р. х.; саму браму Баб-ель-Фарадж знесли в 1904 році, залишивши лише її південну вежу.[1][2][3]

Вежа, зведена в орієнталізуючому стилі, нагадує давніші ісламські мінарети, але має широку основу й чотири однакові фасади, стіни яких злегка нахилені всередину. Круговий балкон із кам'яною балюстрадою спирається на мукарни. Вище кожна сторона має круглий отвір із циферблатом; за даними арабомовної Вікіпедії, два протилежні циферблати показували арабський час, а два — західний. Верх утворює надбудова із шістьма вікнами та флюгером.[1][2][3]

За даними арабомовної Вікіпедії, вежу, пошкоджену під час війни, відреставрували, і годинник знову забив після понад п'ятдесяти років простою, коли встановили механічний механізм англійського виробництва. Під час робіт виявили знахідки з кількох періодів і римський канал Хайлан поруч із вежею. Дат цих робіт джерела не наводять.[3]